Після грози

На хмару хмара для краси

Ще наставляє чорні роги,

Та вже у голосі грози

Немає гніву ні на кого.

Аж ось веселка над селом

У небі грає-розквітає,

Вона барвистим рукавом

Із річки воду набирає.

З водою разом і лини,

Лящі у небо піднімаються,-

Мабуть, по райдузі вони

У тихий рай переселяються.

Слідом за ними по дузі

Вусатий рак повзе до раю.

А щуку-злюку з рогозів

Гріхи до раю не пускають.

Поглянув рак на комиші,

Клешнею річці помолився:

«Так легко в мене на душі,

Немов я знову народився».