ХВИЛИНИ

Якби мої думи німії  Та піснею стали без слова.  Тоді б вони більше сказали,  Ніж вся отся довга розмова. Якби мої думи німії  На струни проречисті впали,  Зайшлись би плачем мої струни  І сміхом дитячим заграли. Мов хвиля морська в ясну бурю,  І темна, й блискуча, й раптова,  І сонцеві рідна, й безодні,  Була б моя пісня без слова. Важкі побережнії скелі  Зрива переможнеє море;  Невже переможная пісня  Важкого жалю не поборе? Невже моя пісня не хвиля?  Ой леле! Даремні питання…  Німі мої думи, а руки  Дають лиш німії стискання…