Тече вода з-під явора

Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.


Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.


Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?

Над Дніпровою сагóю 

Над Дніпровою сагóю

Стоїть явор меж лозою,

Меж лозою з ялиною,

З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,

Яворові корінь миє.

Стоїть старий, похилився,

Мов козак той зажурився.

Що без долі, без роди?ни

Та без вірної дружини,

І дружини і надії

В самотині посивіє!

Явор каже: — Похилюся

Та в Дніпрові скупаюся. —

Козак каже: — Погуляю

Та любую пошукаю. —

А калина з ялиною

Та гнучкою лозиною,

Мов дівчаточка із гаю

Вихожаючи, співають;

Повбирані, заквітчані

Та з таланом заручені,

Думки-гадоньки не мають,

В’ються-гнуться та співають.

Я ДИТИНА УКРАЇНСЬКА
Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці – то є назва
Славного роду.

Україна – то край славний,
Аж по Чорне Море,
Україна – то лан пишний
І степи і гори.

І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнські
Вчила розмовляти.

І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по - вкраїнські
Господа молити.

За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя і долю!

ОЙ ТИ, НЕНЬКА-УКРАЇНА
Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,
Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким
Стежина до хати.

Ой ти, сонечко ласкаве,
Свiти Українi,
Бiльше щастя, бiльше слави
Для дочок i синiв.
Вони вчора, позавчора
На Днiпрi i в полi
Через працю, через горе
Добувались волi.

Ой тому сьогоднi треба
Нам i нашим дiтям
Пiд блакитним мирним небом
За неньку радiти.
Прикрашати, пестувати
I мiста i села,
Гарну пiсню заспiвати
Для друзiв веселих.

Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Не шукаю.
Чорне море, жовте поле,
Зеленi Карпати,
I не зможу я нiколи
Iншу покохати.

Та все ж я вірю…

І знову ніч та знову марить

Я в цьому світі мов чужа

А дума в серці ніби парить

Що мить спокуси не моя

Я усміхнусь вам і тим паче

Забуду ваші імена

І моя совість не заплаче

В мені давно її нема

Чому мені так тяжко з вами

Та йдіть до біса з вашими «мечтами»

Я мрію про таке, що вам не снилось

Та вже всі сили битись закінчились

Та все ж я вірю…палко свято вірю

що буде завтра день, що будуть мрії

що я таки не одурію

від вашого нікчемного буття

собі сама я створюю життя!

ДУША

Вне жизни, вне смерти, вне тела

Душа быть с тобой захотела.

Без страха, без срока, без меры,

За гранью надежды и веры.

Не встречи - слиянья, свеченья,

Уверовав в предназначенье,

Желал! Любил! Стремился!

На нити серебряной бился.

Но мудрая сила природы

Берегла свои правила строго.

И в спящее тело, как в сети,

Вернулась душа на рассвете.

ПІСНЯ ДЛЯ МАТЕРІ

Знову чисте сонце

Наді мною.

Віє синій березень

Весною.

Знов зі святом неньку

Я вітаю,

Щастя їй і радості

Бажаю.

Мамо люба, мамо

Наша рідна.

Вже до нас прийшла

Весна погідна.

Я найкращі квіти

Приготую,

Бо матусі завжди їх

Дарую.

Буду квіти рясно

Висівати.

Буду пісню матері

Співати.

Мамо рідна, мамо

Наша мила,

Це ж веснянка

Нас бере на крила.

БІЛЯ КОГО НАЙТЕПЛІШЕ

—  Біля сонця, — шепче поле 

І стернею небо коле.

Гріє лапки журавлів, 

Вигляда сімох вітрів.

—  Біля ватри, — мовить тато, -

Коли хочеться співати, 

Пізнавати сни землі

На пташиному крилі.

—  Біля пічки, — каже дід, -

Ні печалі, ані бід,

Хоч мороз, як лютий звір, 

Що прибіг з Карпатських гір.

—  У перині, — дума киця, -

І вуркочеться, і спиться, -

І калачиком пухнастим 

Засинає біля Насті.

— Біля мами, — кажуть діти, -

Завше радісно, як літом, 

Навіть вмитися сльозами 

Теж найкраще біля мами.